Виявлення службових документів на жорсткому диску не означає його приналежність особі

У кримінальних провадженнях, пов’язаних із несанкціонованим копіюванням інформації, вкрай важливо чітко встановити, кому належить носій інформації. Верховний Суд у своїй постанові від 11 лютого 2025 року у справі №331/814/21 чітко визначив позицію щодо необхідності ретельної оцінки доказів та неприпустимості обвинувачення, що базується виключно на припущеннях. Це питання є актуальним для бізнесу, менеджерів, службовців та усіх, хто використовує електронні системи обміну інформацією.

Суть справи полягала в тому, що офіцера військової частини звинувачували у незаконному копіюванні службової інформації з автоматизованої системи управління «Дніпро» на жорсткий диск «Seagate», який не був зареєстрований згідно із внутрішніми інструкціями. Згодом диск було втрачено, а інформація стала доступною третій стороні, що, за версією слідства, призвело до витоку інформації військового характеру.

Суд першої інстанції виправдав обвинуваченого через недоведеність його вини. Під час розгляду було встановлено, що:

1. Відсутні докази підключення жорсткого диска «Seagate» до автоматизованої системи «Дніпро». Система допускає лише зареєстровані носії, а диск не був серед них.
2. На диску, окрім документів, створених нібито обвинуваченим, були виявлені численні приватні фотографії та документи інших осіб, що створює сумнів щодо приналежності диска саме йому.
3. Обвинувачений не мав доступу до роботи з автоматизованою системою як оператор, що підтверджено показаннями свідків та матеріалами службових розслідувань.

Апеляційний та касаційний суди повністю погодились із висновками суду першої інстанції, наголосивши, що наявність на носії особистих фотознімків чи службових документів, виконаних особою, не є достатнім доказом його приналежності саме цій особі. Суди вказали на необхідність дотримання принципу «in dubio pro reo» (сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого) та підкреслили, що прокурор не довів поза розумним сумнівом винуватість особи.

Цей кейс ілюструє важливість правильного застосування норм права щодо оцінки доказів у кримінальних провадженнях та неприпустимість ухвалення обвинувальних рішень, які базуються на припущеннях. Бізнесу, державним установам і приватним особам варто враховувати цю судову практику під час розробки внутрішніх правил використання інформаційних систем та захисту даних.

Постанова Верховного Суду від 11 лютого 2025 року у справі №331/814/21 вказує, що доказування належності носія інформації конкретній особі повинно базуватися на чітких та безсумнівних доказах. Виявлення інформації або приватних фотознімків на носії не є достатнім для кримінального переслідування. Для сторони обвинувачення необхідно забезпечити належний збір і ретельну перевірку доказів, адже будь-який сумнів буде трактуватися на користь обвинуваченого.

В умовах, коли органи досудового розслідування інколи намагаються підмінити доказову базу припущеннями, а формулювання обвинувачення не витримують критики з точки зору права, саме кваліфікований адвокат здатен захистити клієнта від незаконного переслідування. Від правильного розуміння складу злочину, аналітичної роботи з матеріалами справи і вміння поставити перед судом акценти залежить не лише результат конкретного провадження, а й подальше життя людини. Саме тому у кримінальних провадженнях, особливо коли йдеться про професійну, службову діяльність, участь досвідченого адвоката – не опція, а необхідність.

Юридична компанія Evidence Partners спеціалізується на захисті у справах, пов’язаних із кримінальними ризиками для бізнесу, зокрема у провадженнях, що стосуються так званих білокомірцевих злочинів. Ми надаємо професійну правничу допомогу на всіх етапах процесу – від первинного аналізу матеріалів і стратегії захисту, участі в судових засіданнях щодо обрання, застосування запобіжного заходу або його зміни до захисту обвинуваченого під судового розгляду провадження в усіх судових інстанціях.

Стаття 362 Кримінального кодексу України: Несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї

1. Несанкціоновані зміна, знищення або блокування інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах чи комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї, – караються штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

2. Несанкціоновані перехоплення або копіювання інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, якщо це призвело до її витоку, вчинені особою, яка має право доступу до такої інформації, – караються позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на той самий строк.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду, – караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Раніше партнер юридичної компанії Evidence Partners, адвокат Богдан Глядик розповідав “Коли розмір має значення“.