Стаття 62 Конституції України резюмує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Таку ж презумпцію закріплює Конвенція про захист прав і основоположних свобод: кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Однак, під час розслідування т.з. «білокомірцевих» кримінальних проваджень, представники органу досудового слідства часто порушують презумпцію невинуватості.
Це проявляється як в офіційних документах, так і в публічних (і особливо в непублічних) висловлюваннях співробітників.
Європейський суд з прав людини однозначно стверджує, що принцип презумпції невинуватості порушено, якщо твердження посадової особи стосовно людини, обвинуваченої у скоєнні злочину, відображає думку, що людина винна, коли це не було встановлено відповідно до закону.
Констатував порушення презумпції невинуватості й Вищий антикорупційний суд, зазначивши у своєму рішенні, що «офіційні, публічні, стверджувального характеру коментарі і висловлювання детектива мають вкрай негативний результат як для захисту обвинуваченого, так і для авторитету судової влади, адже вина такої особи у вчиненні злочину фактично встановлена представником сторони обвинувачення, незважаючи на відсутність вироку суду з даного питання».
Пезумпція невинуватості – це важлива складова права на справедливий суд. Порушення її органом досудового розслідування дає підстави стверджувати про упередженість та відсутність повного, всебічного і обʼєктивного розслідування кримінального провадження.
Партнер юридичної компанії Evidence Partners, адвокат Богдан Глядик вважає, що це у свою чергу ставить під сумнів одне із основних завдань кримінального процесу – щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.
Наслідком порушення презумпції невинуватості та порушення права на справедливий суд, може стати скасування судового рішення.
Так, ЄСПЛ вважає, що там, де, особа була засуджена внаслідок провадження, що було пов’язане з порушеннями вимог ст. 6 Конвенції, повторний судовий розгляд або відкриття закритої справи, якщо таке запитується, становить загалом належний спосіб виправлення порушення.
Інші статті
