Відкриття провадження у справі про банкрутство

Кодекс України з процедур банкрутства (надалі – КУзПБ) демонструє ефективність у правозастосовній практиці. Процес тлумачення його нормативних положень та проведення компаративного аналізу з положеннями раніше чинного Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» регулярно стає предметом розгляду в касаційному порядку. Як наслідок, формуються нові правові позиції, які в подальшому набувають прецедентного значення та застосовуються як судами першої та апеляційної інстанцій, так і безпосередньо Верховним Судом при вирішенні аналогічних справ.

Зміни у новому КУзПБ який дозволяє обирати кредитору яким чином захищати свої права та повертати борги.

• У позовному провадженні;
• Відразу ініціювати банкрутство боржника;

Постанова КГС від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19 підтвердила можливість такого обрання

“У разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов`язання, у кредитора є можливість,окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур передбачених Кодексом України з процедур банкрутства для задоволення своїх кредиторських вимог..”.

Об’єктивна кваліфікація судових рішень за критерієм їх прецедентної значущості становить певні труднощі через відсутність уніфікованих параметрів оцінки. Втім, систематичне застосування сформульованих правових позицій у подальшій судовій практиці, за умови відсутності відступу від них, слугує переконливим індикатором їхньої релевантності та нагальності для правозастосування.

Постанова Верховного Суду від 03.06.2020 р. у справі №905/2030/19 є знаковим рішенням, що містить ґрунтовний аналіз численних положень КУзПБ. Дане рішення формулює низку важливих правових позицій:

По-перше, Верховний Суд категорично встановив, що заява кредитора про ініціювання провадження у справі про банкрутство повинна відповідати виключно вимогам, передбаченим ст. 34 КУзПБ. На кредитора не покладається обов’язок надання доказів наявності заборгованості боржника, включаючи банківські виписки. Відсутність таких доказів не є підставою для відмови у прийнятті та розгляді відповідної заяви кредитора.

По-друге, нормативні положення КУзПБ не встановлюють для ініціюючого кредитора обов’язку доведення неспроможності боржника виконати майнові зобов’язання, строк яких настав. Покладення такого обов’язку на кредитора суперечило б принципу змагальності сторін. Натомість, законодавство надає боржнику право підтвердити свою платоспроможність, після чого господарський суд здійснює верифікацію такої можливості.

По-третє, відсутність відзиву боржника та підтверджень його спроможності виконати зобов’язання та погасити заборгованість не є перешкодою для подальшого провадження у справі.

По-четверте, згідно з позицією Верховного Суду, верифікація ознак неплатоспроможності боржника здійснюється на підставі аналізу його актуального фінансово-господарського стану, який подається розпорядником майна боржника. Саме цей обов’язковий аналіз є підставою для судового встановлення наявності чи відсутності обставин для припинення провадження у справі через невиявлення ознак неплатоспроможності боржника.

Не менш важливим для процедури банкрутства є встановлення обставин, що могли б свідчити про існування спору про право.

КУзПБ не дає визначення або тлумачення поняттю «спір про право»

Касаційний господарський суд визначає що таке «спір про право»:

Спір про право – це формально визнана суперечність між суб’єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб’єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

(Постанова КГС від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/1174/20)

Заперечення боржника щодо вимог заявника, оформлене у вигляді позовної заяви, поданої до суду до моменту подання кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, є безумовним підтвердженням наявності спору про право.

Істотною умовою для оспорювання вимог ініціюючого кредитора є те, що таке оспорювання має бути здійснене до моменту подання кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Подання третьою особою позову щодо оскарження правочину, який є підставою для вимог кредитора, після звернення такого кредитора до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, не є достатнім доказом наявності спору про право ні з точки зору суб’єктного складу, ні з огляду на часовий критерій.

Сам факт подання позовної заяви, зокрема, після ініціювання кредитором провадження у справі про банкрутство, не має преюдиційного значення. При оцінці наявності спору про право необхідно брати до уваги сукупність таких факторів:

1. Сутність та зміст заперечень боржника щодо вимог про відкриття провадження у справі про банкрутство;
2. Хронологічна послідовність юридичних фактів та обставин, що передували виникненню спору;
3. Правовідносини та фактичні обставини, що мали місце до ініціювання справи про банкрутство боржника, включаючи підстави виникнення заборгованості та набуття кредитором відповідних прав вимоги.

Постанова КГС ВС:

від 07.03.2023 у cправі № 910/5056/22; 

від 11.10.2023 у справі № 911/2247/21; 

від 02.03.2023 у справі № 910/2528/22; 

від 16.11.2023 у cправі № 910/2423/23.

КУзПБ передбачає підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство. На господарський суд покладається обов’язок верифікації обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та встановлення наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство.

Концептуальні засади підвищеного стандарту доказування:

1. Верифікація обґрунтованості та квантифікація вимог кредиторів здійснюється судом за власною ініціативою, незалежно від наявності колізій щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право на подання відповідних заперечень, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку.
2. Легітимними можуть бути визнані виключно вимоги, щодо яких надано достатні докази їх існування та розміру заборгованості.
3. Визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги, саме по собі не звільняє іншу сторону від обов’язку доведення таких обставин у загальному порядку.

Постанова КГС ВС від 10.08.2023 у справі № 918/246/23

Допустимістю відкриття провадження у справі про банкрутство за вимогами, щодо яких сплив строк позовної давності КУзПБ не містить такої підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, як спливання строку позовної давності.

Подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є формою реалізації кредитором свого конституційного права на судовий захист.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували норму частини 6 статті 39 КУзПБ, яка, з огляду на доктрину недостатньої якості законодавства, є найбільш релевантною за предметом правового регулювання до сфери спірних правовідносин.

Правова позиція викладена у Постанові КГС ВС від 31 січня 2023 року у справі № 922/5226/21.

Також важливими питаннями які турбують на сьогоднішній день чи є заборона на відкриття справ про банкрутство боржників, чиє майно залишилось на окупованих територіях та чи можливо поширювати вказану заборону на правовідносини, які склались до набрання чинності цих змін?

Розділ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу України з процедур банкрутства було доповнено пунктом 1-6 відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань провадження та застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану” № 3249-IX від 13.07.2023, який набув чинності 29.07.2023.

Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора за умови, якщо боржник до проведення підготовчого засідання надасть господарському суду належні та допустимі докази того, що:

• невиконання зобов’язань перед кредитором є наслідком збройної агресії проти України, зокрема, через дислокацію єдиного майнового комплексу боржника на територіях, де відбуваються (відбувалися) активні бойові дії, або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, визначених переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики з питань тимчасово окупованих територій;
• суб’єкт господарювання включений до Єдиного електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) та є стороною чинного державного контракту з уповноваженими органами державної влади у сфері оборони;

Дія вищезазначеної заборони поширюється на правовідносини, що виникли до набрання чинності відповідною нормою 29.07.2023, оскільки юридичні факти та обставини, визначені цією нормою як підстави, через які зобов’язання боржника перед кредитором (кредиторами) не могли бути виконані, мали місце до моменту законодавчого врегулювання цих правовідносин, що набуло чинності 29.07.2023.

Постанова КГС ВС від 03 жовтня 2023 року у справі № 913/101/23

Отже, правові висновки ВС значною мірою допомагають як сторонам процедури, так і судам однозначно застосовувати положення КУзПБ, що позитивно впливає на розвиток практики та сприяє стабілізації відносин у цій сфері без втрат у ефективності її проведення.